Історичні відомості про виникнення села та його назви
Погляньте на карту України. На схід від Перекопу, поміж північним берегом Криму та південною околицею Херсонщини, майже на трьох тисячах кв.км розлилася затока Сиваш. Берегова лінія Сивашу нагадує химерну мережу з десятка півостровів, найбільший серед них – Чонгарський. Він далі за інші врізується в Гниле море, розділяючи його на дві нерівні частини: східну та західну, котрі сполучаються між собою півтораста метровою Чонгарською протокою. Міст, що перекинувся через неї, з'єднує півострів, а відтак – материкову Україну з Кримом.
Філологи твердять, що слово «чонгар» тюркське за походженням і означає «пустельну землю». Вся дореволюційна історія півострова дуже яскраво підтверджує справедливість цього тлумачення.
Через півострів тривалий час лежав невільницький шлях: кінне татарське військо гнало по ньому піших красунь – полонянок та дужих парубків. Чорна слава Чонгара довго жахала людей вже при одній згадці про нього.
Наші прапрадіди купували та вимінювали Сивашську сіль в чумаків, які місяцями мандрували неозорими степами, поки діставалися до Гнилого моря. Українці з давних - давен звуть Сиваш - «Гнилим морем» та його швидше годилося б назвати - «Гігантською сільницею». Багато років тому на півострові гуляли вітри та люті суховії, росли лише бур'яни, полин та ковила. Півострів нагадував вив'ялену тарань: мертвий, насичений гіркою сіллю, порепаний від немилосердного сонця. В цих місцях не було великих населених пунктів, стояло по 2-3 одиноких хуторів, де жили чабани, що випасали овець багатіїв.
Одного разу імператриця Катерина II, мандруючи в м. Сімферополь, побачила цей безлюдний край. Вона подарувала Чонгарський півострів барону Гінзбургу, за відмінну військову службу. У цього барона працював чабаном
Роман Калімбет, якому пощастило знайти чималий скарб і стати найбагатшим господарем на Чонгарській землі.
У 1984 році після закінчення будівництва залізниці «Лозова-Сімферополь» на Чонгарі з'явилися перші соляні промисли. Чонгарські батраки активно підтримали революційні події 1918 року. 9 серпня 1922 року на Чонгарі, в колишньому маєтку Мошкаловика, були виділені земельні ділянки для першої сільськогосподарської артілі.
У 1929 році виникли перші колгоспи та до 1936 року їх на Чонгарі було вже сім. Найбільшим колгоспом серед них стає «Червоний Чонгар». Деякий час наше село називали «Сороковий участок». У 1958 році всі колгоспи півострова об'єднуються в одне господарство. Цей колгосп, на честь багатолітньої дружби Генічеського і Махарадзевського районів, називають «Грузія». У роки незалежності господарство було реорганізоване в Приватно – Орендне Підприємство «Чонгар».
У 2012 році жителі Чонгара святкували 90-річче заснування свого села.
